Звично посилаючись на недосконалість вітчизняної законодавчої бази, як правило, мало хто обтяжує себе конкретикою. Недосконала і все. Але саме недолуга конкретика законів несе конкретні негаразди. Бо неузгодженість в головах законотворців між тим, що «малось на увазі» і тим, що «конкретно написано», як раз і створює те законодавче «дишло», яким, при правозастосуванні, можна крутити кому куди заманеться.
Чому, наприклад, неконституційну1 ст. 14-1 КУпАП, де до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, що зафіксовано в автоматичному режимі, притягались власники (співвласники) транспортних засобів, замінили, по суті, такою самою ст. 14-2 КУпАП, де адміністративну відповідальність несуть юридичні та фізичні особи, за якими зареєстровано транспортний засіб2 ? Законотворець мабуть таки відчув, що воно вийшло якось не солідно, і «для вагомості», ще й добавив в дужках: «за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».